Удав _аний патріотизм.
Поділюсь своїм баченням ситуації в Полтаві:
Отже, за 2 роки, зрозумівши що місцева громада мовчки терпить всі безчинства, команда заколотників, очолювана Удавом захотіла більшого: повноти правління. Для цього було скинуто вже не потрібний «баласт» у вигляді Шамот та інших, з ким доводилося ділитися під час правління після перевороту в міськраді в вересні 2018.
Акт перший:
Впевнений в своїй перемозі, яку йому гарантували бездарні прихвосні, що прибилися до його команди, Удав виходить з тіні (звідки звик керувати посіпаками) і заявляється на мерство. Але не сталося… Реальність виявилася іншою… Місцева громада виявилася розумнішою, ніж очікували самозванці…
Акт другий:
Після програшу в першому турі, Удав обирає другу стратегію – стати секретарем міськради, для цього йому потрібна була коаліція з кандидатом в мери, який вийшов в другий тур. От і з’явилася коаліція з Іващенком. Які надалі плани були – не цікаво… Не спрацювало…
Акт третій:
Після програшу і другого туру, залишилась єдина можливість – це більшість в депутатському корпусі міськради. Саме цим пояснюється волокіта з перерахунком голосів, бо терези більшості виявилися майже рівними і тому один єдиний голос мав таке велике значення!
Саме позиція Карпова сплутала всі карти Удаву! Розрахунок його очевидний: стати секретарем міськради, сколотити/скупити голоси для недовіри Мамаю і стати правлячим (нізащо не відповідаючим) секретутом міськради і сконцентрувати в своїх руках деребан бюджетних коштів!
Для досягнення своєї мети не жалілись ні кошти ні сили! Без засмучення використовувались адмінресурс, самопіар за бюджетні кошти, скупка ЗМІ, активістів…
А де ж громада, інтересами якої в передвиборчих гаслах так піклувались «господарники»?
Схоже, що там де бабло, громаді слова не давали…
Олександр Лещенко