Громадський Майдан Полтавщини

Спільнота територіальної громади Полтавщини

Діти, Мамай, знищення дитячого будинку і все за ради помсти?

Діти. ІнтернатДіти, які волею долі з різних причин стають сиротами, потрапляють під опіку Держави. Як це діє, я мав нагоду переконатися, перебуваючи поряд з сім’єю Михайла, та Олі Шкаровських з їхніми рідними, та прийомними дітьми. Історія цієї сім’ї — наочний приклад «репресій» від чисельних так званих «органів опіки дітей». Створені в «совковому» стилі ці контролюючі служби, на мій погляд, працюють за принципом: чим більшу проблему створюють — тим дороще її вирішення для родин з прийомними дітьми.

Поряд з великою родиною Шкаровських

Пройшовши разом з родиною Шкаровських багато чиновничих кабінетів, я тільки й чув розмови про кошти, кошти, … Ці кошти не дають чиновникам покою (бо проходять повз їх руки…). І все це прикривається «турботою про дітей… Чи не це пояснює сумну статистику в Країні, що попри гучних заяв високопосадовців про пріоритети для ДБСТ (дитячі будинки сімейного типу), понад 80% дітей знаходяться в закладах інтернатного типу і не мають змоги знайти собі родину. Не можуть, бо саме ці служби «опіки» не надають їм статусу сироти, або позбавлених батьківського піклування!! Таким чином діти «законсервовані» в державних закладах, контрольованих цими службами.

Діти, та Держава.

Змінюються в Країні уряди, президенти, міністри, які першим ділом роблять гучні заяви про занепокоєність долею дітей, але «кістяк системи опіки дітей» роками залишається беззмінним! І в решті — решт, ті нові обличчя, які приходять зі змінами в Країні, швидко «інфікуються» цією «Системою» і стають її частиною. Звичайно є і виключення, як наприклад Запоріжжя, де майже 90% дітей влаштовані в родини!!! До речі, почувши про свавілля Полтавських чиновників, родину Шкаровських запрошують саме туди!

Я гадаю, що більшість чула про випадки торгівлі дітьми (автор не виключення!), але до яких — то змін в цій системі ці випадки не привели. Процес усиновлення дітей — це «чиновничий ад», який вдається витримати одиницям. Та і то, як правило, пропонуються діти з хворобами (такими як ДЦП) і не кожен має сміливість взяти на себе відповідальність за виховання такої дитини. Ну а здорових дітей пропонують з «благодарочкой».

Зараз міністерство впроваджує чергове «нововведення». Розбиття закладів «інтернатного типу» на маленькі будинки (типу ДБСТ), але з тим же державним управлінням і контролем (в тому числі і фінансовим!) служб цієї Системи. На лице не бажання втрачати доступ до коштів, які виділяються на кожну дитину Державою! Діти знов залишаються «утримувачами» цілої Системи!

Родина Шкаровських.

Молода сім’я Шкаровських вирішила зробити добру справу, всиновити, та виростити прийомну дитину. В Полтавській області, такої дитини не виявилося!!! Тому, це молоде подружжя всиновили дитину з тоді ще Кіровоградської обл. Але , як пізніше виявилося, у цієї дитини є ще 6!!! братів і сестер. І ці молодята зробили мужній крок, щоб не розлучати рідну кров, вони забрали всіх семерих! Звичайно, що постало питання подальшого існування сім’ї, тому було вирішено створити ДБСТ. Михайло є фаховим столяром (все що зроблено в домі — його власними руками!), але родина поповнювалася власними дітьми і все менше часу було на улюблену справу.

Прийомні діти були у не дуже гарному стані (особливо психологічному). Обділені батьківською увагою, школярі відставали від своїх одноліток. Родина вкладала титанічні зусилля для усунення цих недоліків!

Родина Шкаровських

З заснуванням ДБСТ, родина стала популярною для «селфі» чиновників. Їх постійно запрошували на різні заходи, які організовувала міська влада. Оскільки майже всі діти займалися (і займаються досі) в музичних школах, їх з радістю запрошували на сцену для виступу поряд з чиновниками. Влада публічно пишалася цією родиною, розсипаючи компліменти.

Приведення дітей в нормальний психологічний стан після інтернату, звісно на перших порах знаходило супротив зі сторони дітей. Психологи від соціальних служб намагалися допомогти родині перебороти цей стан дітей.

Допомагали, поки…

Конфлікт 1.

Тарашевська (Порохня)Першим «дзвічком» у розладу стосунків родини з міською Владою став візит чиновників, начолі з заступником міського голови з питань діяльності виконавчих органів Тарашевською С. К. (тоді ще Порохні).

Під час цього візиту, ними було поставлено умову про обов’язкову співпрацю ДБСТ з «їхніми» фондами, та громадськими організаціями!  (Вимоги висувались в усній формі, тому кожен  має сам прийняти рішення, чи довіряти інформації, автор довіряє!).

Михайло Шкаровський відмовився від таких умов, повідомивши, що здатен сам  уділяти достатньо уваги для виховання дітей. Саме після цих подій, діти почали розповідати, що психологи почали їх агітувати про вихід з родини. Зокрема старшу доньку Ілону вмовляли при досягненні 16 — річчя, піти навчатися в Училище і перейти жити в гуртожиток, який вони організують!

Після цих сигналів, Михайло Шкаровський поставив умови про особисту присутність під час роботи психолога, або фіксацію на відеокамеру. Це в свою чергу викликало паніку в підконтрольних пані Тарашевській службах!

Конфлікт 2.

Мамай-бабайНа цей раз конфлікт виник через начебто благі наміри мера забезпечити родину автівкою. Помпезне вручення ключів від автомобіля мало феєрично затвердити мера, як великого благодійника. Пішовши шляхом подальшого оформлення документації, Михайло стикнувся з тим, що автівка числиться за тролейбусним парком. Йому підсунули на підпис договір — оренду автомобіля! При чому застрахований автомобіль на 400 тис. і згідно з договором, автопарк міг в будь — який момент розірвати договір без рішення виконкому! Тому Михайло відмовився від автомобіля. Тим самим вийшло так, що цим він викрив популізм подарунків від мера і звісно, що той затаїв злобу на голову родини, забувши як він клявся у любові до дітей.

Виконавці.

Саме після цих подій, родину різко перестали запрошувати на заходи, які проводились міськрадою. А служби захисту дітей почали «бомбардування» родини негативними висновками. З того часу, Михайло не вилазив з кабінетів перевіряючих інстанцій, пишучи пояснення на запити від них. Його тримали в коридорах закладів в очікуванні на прийом. На запити Михайла відповіді не надавались, або надавались після скандалів (відео). Стало зрозуміло, що в роботу включилася стандартна схема злому витривалості родини. Такі «відпрацьовані» репресивні методи багато хто раніше не витримував… Але не Михайло! Я часто дивуюся його витривалості, та силі духу!

Цей терор родині влаштували (впевнений, що на замовлення) органи опіки дітей, та соціальні служби.

Полтавський міський центр соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді

Буднікова О. Л.

Зокрема:  директор Полтавського міського центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді Будніковою О. Л. Відносини з цією особою дійшли до вияснення в Київському районному суді. На жаль, суди в нашій Країні переважно відстоюють інтереси чиновників. Але і в цьому випадку була користь. Зокрема, адвокатом родини було висвітлено застосування цією особою механізмів впливу, які не властиві її посаді, оскільки рішення цього органу носять виключно консультативний характер! (Конфлікт 3) В ході судових слухань було доведено, що висновки психологів «Світла Надії», на які спиралася в прийнятті рішень пані Буднікова — незаконні! Виявилося, що ця ГОшка не має таких повноважень згідно з їхнім договором з міськрадою!!! (підозрюю, що це ГО з списку «своїх» пані Тарашевської) (Конфлікт 4) В результаті, чиновникам терміново довелось змінювати ці висновки як «консультативні»! Але на ці махінації суд не звернув уваги…

Мені взагалі не зрозуміло доцільність існування цього репресивного органу! Вся його сутність — це створення проблем родинам, щоб показати свою значущість! А способи рішення цих штучних проблем можуть бути різними…

Маю надію, що ці «розставляння точок над і» що до повноважень цього органу, будуть корисними для майбутніх родин, які забажають створити ДБСТ і стикнуться з цими службами.

На відео чітко видно з якими зусиллями Михайлу доводилося буквально витребувати документи перед виконкомом! І ці документи до засідання виконкому так і не були йому надані!

Служба у справах дітей Полтавської ОДА

ЛюбистокЩе однією посадовою особою, без якої не можливою було б це свавілля є Конончук І. А. начальник служби у справах дітей Полтавської ОДА. Саме в її підпорядкуванні знаходиться колишній  обласний притулок для дітей … «Любисток», а нині » Центр Соціально — психологічної реабілітації дітей», в якому дозволено утримувати дітей до 9 місяців для реабілітації! Саме цей заклад був декілька разів задіяний у схемі розвалу ДБСТ Шкаровських. Тут утримували дітей без доступу батьків і «обробляли» вмовляючи відмовитись від родини.

Вперше з цією службою я зіткнувся, коли намагалися допомогти родині фермера з Машівки. Їхній син потоваришував в дитячому таборі з сиротою. Той так прив’язався до родини, що попросився до них в сім’ю. Але у батька родини, по — молодості був інцидент з правоохоронними органами і це послужило приводом для відмови. Як не вмовляла мати родини, жодного навіть натяку на бажання допомогти родині і дитині, особисто я не побачив.

Фоменко І. О.Вдруге я зайшов вже поцікавитись з приводу ДБСТ Шкаровських. Поки не було Конончук І. А., мав нагоду поспілкуватись з її заступником Фоменко І. О. Зачувши про кого я цікавлюся, з уст цієї особи я почув цілу «лавину» бруду на цю родину (потім до розмови приєдналася і Конончук). За їх слів, батько — вихователь просто тиран! Він знущається над дітьми, тримає їх як у в’язниці, карає за малої нагоди… Але почувши, що все це брехня і родину я знаю вже десятки років, риторика помінялася і залишилася претензія що родина віруюча.

Дивлячись, як з ненавистю ці посадові особи говорять про віросповідання родини, мені здавалося що я знов в «совку» і ці дві «комуняки» зараз зліплять статтю родині та відправлять на висилку кудись подалі… Як це практикувалося в ті роки.

Шевченківська райрада

Kolo news Рустам АзізовЗ Рустамом ми знайомі давно і після втеч дітей багато сперечались. На певному етапі, він навіть визнав що помилявся, коли валив всю вину на батька — вихователя.  Він визнав, що діти дійсно були «важкі». Але потім щось сталося і Рустама, як на мене, начебто підмінили. Хто, або що на це вплинуло — можу тільки здогадуватись. Він знов почав у всьому звинувачувати Михайла. Остаточно в цьому переконався, коли з сім’ї вилучили після чергової «втечі» Едика. При чому оформили та вивезли за межі області менше чим за місяць! Це при тому, що в » Центру Соціально — психологічної реабілітації дітей» саме для роботи з такими дітьми було надано можливість до 9!!! місяців утримувати для реабілітації дитину!

Я особисто переконував Рустама в необхідності такої роботи з Едиком! Але я переконався, що Рустам контролює недопущення батьків до спілкування з сином, коли він з легкістю дозволив зустріч з ним Василю Ковальчуку. Тож чиновники швиденько провели всі процедурні питання і таким чином наблизилися до «бажаної мети»! Я зараз не буду зачіпати сумнівні питання що до всіх цих процедур, щоб не нашкодити Едику, який вже написав заяву про повернення в сім’ю.

Як відбувалися всі ці процеси зафіксовано на відео:

Діти та психологи.

Роль психологів добре визначила на одному з засідань в міськраді пані Буднікова виразом «Мої психологи». Саме такий підхід добре характеризує і висновки, які ті роблять на забаганки «власника». Серед них були й порядні, які в приватних розмовах попереджали, що на них тиснуть. Ще одними «помічниками» були психологи з «гратоїду» «Світла Надії», які штампували висновки «на замовлення». Ймовірно таким чином «відпрацьовується «довіра влади» і знаходження в списку «своїх». За висновками цих «спеціалістів», Едик здорова дитина, без психічних розладів.

Я не психолог, але коли дитина постійно, при тому коли щось не по її, намагається втекти, або в істерично плакати, та неправдою виправдатися, навіть коли в цьому немає потреби… Особисто в мене викликає сумнів його емоційний стан… Але не у психологів! В жодному з документів ви не знайдете згадки, що Едик і до влаштування в ДБСТ неодноразово втікав від матері, та з інтернату! Впевнений, що ці факти приховувались, щоб використати їх у своїх намірах по розвалу дитячого будинку.

Діти, та втечі.

Спроб втечі за весь період існування ДБСТ було декілька. В основному вони були зініційовані Едуардом (в якого психологи навідріз відмовлялися визнавати схильність до цього!). Зате, після таких випадків роздувалась і підігрівалась ситуація. Показовим може бути втеча трьох хлопців у вересні 2016. Як пізніше вияснилося, Едик ретельно підготувався, приховавши інструменти (топор, засоби від комарів, сірники…). З розповідей Даніка та Олега, спершу цю поїздку вони сприйняли як пригоду, а потім стидалися вертатись, бо поїхали без попередження за старшим братом. Хочу зазначити, що «втікачів» знайшов сам батько — вихователь! Чотири доби безсоння дали цей результат. Забравши хлопців, Михайло зразу повідомив всі служби і поліцію. Він домовився (бо був вечір), що відвезе хлопців додому, покупає, накормить, положить поспати, а вранці привезе до поліції.

Та не тут то було! Примчали «опікуни»! Не встиг Михайло доїхати додому і бодай накормити дітей, поступила команда негайно везти їх до поліції. «Опікуни», начолі з Будніковою, та Фоменко в поліції першим ділом відокремили дітей від батька. Більше 3-х годин (брудних і голодних) тримали у відділенні, після чого «конвоювали» у реабілітаційний центр. Це дійсно було схоже на «етап», оскільки у дітей відібрали/вкрали телефони щоб не дати змоги спілкуватись з рідними. Коли ми побачили опис речей, з якими притулок прийняв дітей, телефонів там не було! Директор притулку від руки при нас дописав телефони, прикривши таким чином фактичну крадіжку.

Замовчування.

Цей випадок постійно згадують посадовці в своїй інтерпретації. Але ви не побачите і не почуєте іншого випадку «втечі» Едика. Він сховався у кущах поряд з домом, щоб втекти, якщо прийдуть «опікуни» вилучати дітей! Цей психологічний тиск на психіку дитини стався після чергового виклику батька — вихователя «на ковер»! Схоже, цим опікунам байдуже стан кожної дитини в сім’ї! Головне — виконати «замовлення»! І таких випадків на протязі останніх років дуже багато. Щоразу діти переживають, з якою вісточкою повернеться батько після чергового виклику! Такі випадки залишаються по за звітами, щоб не зіпсувати «зліплену картинку»…

«Я буду мстить и мстя моя страшна!»

Давно ходять чутки про «мстивість» мера. Але щоб до такої міри… Що стало причиною такого «гніву» можемо тільки здогадуватись. Можливо, Михайло сам того не гадаючи, своєю відмовою від автомобіля висвітлив фейковість мерських подарунків.. А може мерові стало шкода коштів, які він витратив на утюг «Скарлет» (пропрацював аж 2 неділі), щоб подарувати родині під час «селфі» з дітьми…

Дуже цікаво було чути від мера дорікання Михайлу в тому, що той не працює!

А він сам коли працював? Шедевральними роботами Михайла з різьбою по дереву кожного дня любуються прихожани Монастирів, яким на замовлення їх виконував Михайло! А от «прихожани» за «товаром» до «бізнесмена — початківця», а нині мера вже давно на цвинтарі після прийняття його «продукції» … Так що, як кажуть: «чия б корова мичала»..

Наслідки

Терміновість проведення позачергового виконкому була обумовлена подачею заяви сином Едуардом про повернення до ДБСТ родини Шкаровських, та возз’єднанню з рідними братами, та сестрами! Результатом цього засідання стала відмова Едику на підставі не існування такого ДБСТ! Зверніть увагу цинічність цих «опікунів»! Спочатку, замість того, щоб займатись реабілітацією проблемної дитини, його випхнули в іншу область! Як то кажуть: скинули гору з пліч… І тепер чинять опір, нехтуючи бажанням дитини возз’єднанню з рідними по крові!

«Казнить нельзя помиловать»

Цинічна брехня в своє виправдовування, перекручування закону — це частина методів роботи цих органів! Як у випадку з недостачею прожиткових коштів на одного члена сім’ї, так і з вибуттям дитини, законодавство надає можливість прийняття остаточного вибору виконкому! Їм, як в заголовку абзацу, потрібно було «поставити кому». Бо немає жодних часових обмежень на прийняття рішень! Тож і не цільового використання коштів немає! Більш того, в Країні під час війни, виявляється, за версією цих чинуш, немає дітей для поповнення родини! Я наводив приклад Запоріжжя, де знайшли родини майже 90 % сиріт! По полтавській обл., в наслідок «опіки» цих «благодійників», цей показник сягає лише 20%! Всі інші утримуються в закладах інтернатного типу, які вони контролюють та оберігають.

«Диявол криється в деталях»

Постанова № 564

Ось постанова № 564, якою Полтавські «опікуни» прикривають свої діяння.

Згідно з цією постановою, Михайло мав подати заяву на поповнення сім’ї в зв’язку зі зменшенням вихованців. Михайло так і зробив, для отримання висновків від контролюючих органів. Але до позачергового засідання виконкому він їх всі так і не отримав. Посилаючись на терміни надання відповідей, вони унеможливили його ознайомлення з цими документами! Частину з цих документів Михайло при поверхневому ознайомленні забракував, у зв’язку з перекрученими словами, сказаними донькою Ілоною при відмові від продовження навчання в училищі в Полтаві. Навіть присутність автора цих слів Ілони і її заява, що викладені в документі факти не відповідають її словам, не були сприйняті і змінювати документ відмовились! Але виконком при прийнятті рішення посилався також на ці викривлені документи! Змова? Гадаю що так!

Постанова 564 п 6

Що до обов’язкового переведення сім’ї в статус прийомної сім’ї, бачимо що закон дає виконкому вибір ставлячи «або» в документі. Час, за який мають провести поповнення сім’ї також не обмежений! Про яке «нецільове використання коштів » може йти мова?

Доходи.

Що до нехватки доходів на одну особу в сім’ї:

Бачимо що і тут надано право «опікунам» на прийняття рішення! Виконати вимогу закону про надання справки з податкової за останні 6 місяців виконати не можливо! Бо податкова видає справки тільки за рік! І надати документ за останні пів року Михайлу відмовили! Про це він повідомив на засіданні в Шевченківській райраді! Сприйняли розбіжності в законодавстві, як гадаєте? Звісно ні! Йдемо далі… «Опікуни» за логікою мали надати аргументи що до неможливості існування ДБСТ, у зв’язку з нехваткою коштів. Наприклад: діти утримуються в жахливих умовах, недоїдають, ходять обірвані і т. д. Цього не могло бути! Бо в родині злагода, та порядок.

В щорічних поїздках дітей на море, та в Карпати (без допомоги «фондів»!) родина стикається з проблемою опасання тих, хто здає квартири, при виді всього сімейства. Але ті, хто погоджуються прийняти родину, потім дивуються, як при такій кількості дітей, в домі чистота і порядок, а майстерні руки Михайла ще й ремонтують поломки від попередніх відвідувачів (будь то меблі, чи сантехніка). Це наглядний приклад порядку в родині!

Можливо саме через відсутність фактів не добробуту дітей, Михайлу і не надавали до засідання виконкому відповідей? Тож, зробивши крок по урізанню зарплатні Михайлу, ці «рішали» дбали про подальший добробут дітей?

Шантаж.

Не цураються чиновники за ради досягнення своєї мети вдаватися і до шантажу!

На відео № 3 видно і чутно, як Тарашевська, граючи на любові Михайла до дітей, у відповідь на його незгоду з позицією виконкому, погрожує йому забрати дітей зовсім, якщо той не підпише угоду про переведення в статус прийомної родини. Поставлений в такі умови шантажем, Михайло змушений був поставити підпис, щоб не наражати дітей на примусове відселення з родини!

І саме на цей підпис посилався О. Мамай, проводячи позачергове засідання виконкому! Всі повідомлення про шантаж з боку Тарашевської, він «пропускав крізь вуха»! Очевидним було узгодження між ним, та шантажистами!

Більш того, позачергове «судилище» планували провести без батька — вихователя! Його навіть не повідомили про проведення позачергового засідання виконкому з питання його родини! Ми випадково дізналися про його проведення і ледь встигли на нього, не змігши навіть заскочити за паперами! Зате на зауваження, що батько — вихователь не був належним чином повідомлений, Мамай цинічно відповів: «Так він же тут»… Не дуже йому і хотілося надавати слово Михайлу, але довелося через вимоги!

Чинуші…

Ну і фіналом цієї «вистави» було рішення про ліквідацію БДСТ заднім числом… Я переконався, що діти і досі є заручниками «паразитування» так званих «органів опіки». Переконався, що власні амбіції чиновників, та їх «обслуговуючого персоналу» ставляться вище інтересів дітей. Ці чиновники «присмоктавшись сідницями» до владних крісел, мов той вірус пристосовуються до любих змін влади. Ті ж «нові обличчя», які попадають в цю «кругову поруку», швидко заражаються цим «вірусом», або він їх з’їдає і викидає «за борт» цієї служби. Чиновники вже сприймають посади, як особистий бізнес і встановлюють свої порядки, перекручуючи законодавство як їм заманеться. Тих, хто не згоден грати за їх правилами, вони з’їдають, залишаючи лише «своїх»

«Свої»

ДБСТ МацицькихЄдиним БДСТ в м. Полтаві тепер залишився дитячий дім родини Мацицьких.

Єдиний раз, коли я бачив голову родини — це коли вона прийшла на засідання в міськраді з питання конфлікту між органами опіки і родиною Шкаровських. Мета цього візиту,  яке її не стосувалося, стала ясною, коли вона почала обливати брудом Михайла. З її слів, вона намагалася наладити стосунки з родиною Шкаровських, щоб поділитися досвідом. Хіба так налагодять стосунки, приходячи «на замовлення» щоб наговорити на родину?

п5І яким досвідом вона хотіла поділитись? Як отримати 100 тис на оновлення меблів від виконкому? І це після одного року, як згідно з тією ж постановою № 564, отримала мебльований будинок для створення БДСТ?  Чи може навичками в «совковому» стилі принижувати дітей, вишикувавши їх перед «вельмишановними гостями»? Вочевидь, вона погано вивчила програму — завдання виступу, бо почала стверджувати, що Михайло заздрить тому, що вона отримує більше коштів на допомогу. Це при тому, що Михайло сам відмовився від додаткової допомоги від «своїх» для міськради фондів, та ГОшок. Тож нехай такі вчинки залишаться на їх совісті.

На звершення.

На жаль, таку картину ми маємо майже по всі території Країни. Виключенням можуть бути лише Запорізька, Рівенська та Луцька області. В умовах війни, коли сиріт стає все більше сиріт, страшно за дітей, які попадуть під опіку таких осіб! Будь моя воля, я б їх на гарматний постріл не підпустив би до дітей!

Але надія є. поки є такі щирі, та добрі люди, як Михайло! Я впевнений, що він до останнього буде піклуватись за долю своїх дітей, та прийомних. В тому числі і за Едика, які б «палки в колеса» йому б не ставили! Як він це  робить з рідною матір’ю своїх прийомних дітей, яку й досі намагається витягти з тієї «багнюки», в якій вона знаходиться. Як допомагає іншим дітям, та їх родинам, не дивлячись на сивину, яка в його молодому віці від постійних стресів, які влаштовують йому чиновники. Він не здасться і буде захищати їх до кінця. Ну а я завжди буду поруч і буду допомагати їм, чим зможу!

 

 

0

Добавить комментарий